Детальніше...

Участь козаків МГО «Козацтво Запорозьке» в урочистостях з відзначення 30-річчя відновлення Українського військового цвинтаря в Александрові Куявському

Пантеон «Козацька могила» розташований на окраїні міста Александров Куявський. Тут поховані уславлені січові стрільці Армії УНР, котрі утримувалися й помирали в польському таборі інтернування. Місце поховання непоборних козаків визначив Граф Едвард Трояновський, котрий у 1921 році виділив для цього ділянку землі поблизу табірних бараків. У липні згаданого року офіцери, котрі перебували в таборі, закликали інших інтернованих упорядкувати війсьвовий цвинтар. Січовиками було зібрано 20 тисяч польських марок, що дозволило облаштувати поховання й підготувати проєкт пам’ятної могили. Працювали над упорядкуванням і насипанням кургану самі інтерновані. На ньому встановили чорний запорозький хрест. Посередині хреста розмістили герб – тризуб, на раменах напис українською мовою: «Борцям за волю України офіцери й солдати 4 і 6 Дивізій». На звороті був напис: «Pro Ukraine libertate mortuis» і далі по-польськи «Bohaterom walki o wolność Ukrainy 4 i 6 Dywizje Ukraińskie – 1921». На передньому схилі могили інтерновані прикріпили табличку з червоного пісковику з написом українською мовою: «Хай ворог знає, що козацька сила ще не вмерла під ярмом тирана, що кожна степова могила – це вічна непімщена рана».

18 вересня 1921 р. до Александрова-Куявського прибув головний капелан Дієвої армії УНР, священник Павло Пащевський, відправив службу Божу в таборовій каплиці, після чого освятив цвинтар і 17 могил.

Після того, як у 1921 році табір перенесли до Щипйорна, в Александрові Куявському і на території повіту залишилося близько 140 українців, які заснували тут родини й інтегрувалися в польське суспільство.

Після 2-Ї Світової війни про Козацьку могилу «забули».

Урочисте повернення належної пам’яті про Січових стрільців УНР і освячення реставрованої Козацької могили відбулося 12 червня 1993 року.

У теперішній час перед високою козацькою могилою – курганом, ввічненим козацьким хрестом і обсаженим туями – облаштовано 22 могили з безіменними хрестами.

По периметру пантеону «Козацька могила» ростуть клени, які є символами невмирущої пам’яті і козацької долі, передвісниками весни, якої, щороку з великою надією на отримання щедрих природних дарів, чекали козаки славної Запорозької Січі. З кленового соку готували напої, що знімали втому, зцілювали та зміцнювали тіла сильних, статних і непоборних козацьких лицарів. З початком кленового сокоруху на Січі завершували плести сіті та готувати інше риболовне спорядження, готувати човни до прибуткового рибного промислу.

Серед кленів зростають: одна береза, як символ невмирущої слави, воскресіння, краси і смутку та одна сосна, як символ непоборної християнської вірності.

Територія Українського військового цвинтаря обнесена металевою огорожею з мережею стилізованих козацьких хрестів. Зліва і справа від входу на територію пантеону «Козацька могила» вмонтовано плити з викарбуваним зверненням померлих до живих і короткою інформацією про похоронених українською та польською мовами.

Капелан православного ординаріату польської армії полковник Микола Гайдученя з Торуня у співслужінні священників римо-католицької та протестанської церков здійснив спільну молитву та відправив панахиду за всіх учасників, полеглих у боротьбі за вільну Україну в минулому столітті та в теперішній російсько-українській війні.

У супроводі духового оркестру польського війська прозвучали Гімни Республіки Польщі та України.

Квіти до Козацької могили поклали Аркадіуш Граляк, Ян Кшиштоф Ардановський, маршал Ярослав Банчук, генерал-полковник Віктор Лях, генерал-хорунжий Олександр Притула інші представники численних делегацій.

Справа від входу розміщено щит з більш широкою інформацією, яку ми подаємо дослівно: «У квітні 1920 р., в ситуації більшовицької загрози, між Польщею і Українською Народною Республікою було підписано угоду про спільну боротьбу з ворогом. Війна, що проходила з мінливим успіхом, закінчилася восени укладенням польсько-більшовицького перемир’я. Вояки Армії УНР були тоді інтерновані у кількох таборах на території Польщі. 4 Київська і 6 Стрілецька дивізія 5 грудня прибула до Александрова Куявського. Комендантом Александрівського Табору № 6 став ген. Марко Безручко. Вояків було розташовано у двох великих бараках, відповідно їх військової приналежності. В таборі опинилося 3528 осіб, серед яких 900 старшин і 2504 рядових та 95 жінок і 29 дітей сімей вищого командування.

Окрім регулярних військових занять у таборі розгорнулося багате культурно-освітнє життя. Було відкрито підстаршинську школу й школу для неписьменних, а також освітні курси іноземних мов, історії, географії й економіки. Було засновано театральний гурток, оркестр, відкрито кіно, у табірній друкарні видавалося декілька часописів, за ініціативою капелана Петра Білона влаштовано табірну церкву.

У квітні 1921 р. вояків відвідав Головний Отаман Симон Петлюра.

Навесні і влітку цього року кількість інтернованих значно скоротилася – польська влада направляла їх на польові і будівельні роботи, багато хто використав нагоду й підшукавши собі працю, не повертався до табору. На початку грудня 1921 р. 1861 осіб, які ще перебували в таборі, були переведені до табору в Шипіорні біля Каліша. В Александрові та околицях залишилося близько 140 українських біженців, які заснували тут відділ провідної емігрантської організації – Українського Центрального Комітету.

Померлих інтегрованих вояків хоронили на прилеглому табірному цвинтарі, на котрому їх товариші насипали курган, завершений чорним запорозьким хрестом з тризубом. Освяченим 18 вересня 1921 р. цвинтарем, що звався Козацькою могилою опікувались українці, розпорошені навколо Александрова Куявського, Іноврацлова і Торуня. Він став для них своєрідною могилою невідомого вояка – на початку червня кожного року збиралися тут, аби вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за волю України. Коли після ІІ світової війни їх не стало, забутий цвинтар занепав.

Навесні 1991 р., за ініціативою і старанням Омеляна Вішки, розпочалась підготовка до відбудови цвитаря. Значну роль у реставрації некрополії відіграли також м.інш. Здзіслав Насінський – мер міста та його заступник Станіслав Крисінський, Збігнєв Знамєровський – голова Міської ради і Славомір Монковський – комендант поліції. З української сторони ініціативу підтримували Об’єднання українців у Польщі, Комітет національної пам’яті та Посольство України. Реставраційні роботи виконала львівська фірма «Некрополіс». Урочисте посвячення відновленого цвинтаря відбулося 12 червня 1993 р. за участю представників цивільної і військової влади Польщі, України та жителів Александрова й української громадськості у Польщі.

Александрівську некрополію українців відреставровано спільними зусиллями за рік до підписання офіційної українсько-польської угоди про охорону місць пам’яті жертв війни та репресій від 21 березня 1994 року.

Після реставрації цвинтаря відновлено також довоєнну традицію – відтоді у кожну першу суботу червня на Козацькій могилі відправляється екуменічна панахида за участю православних, греко-католицьких, римо-католицьких та протестантських священників і мирян. Буруть в цьому участь представники України, самоврядної і виконавчої влади Александрова Куявського, громадських організацій, збройних сил, а також науковці та молодь. На Могилі зустрічаються люди різних культур і мов, визнавці різних релігій, українці й поляки, об’єднані ідеєю спільних змагань за незалежність та дружбу між нашими Народами.

Панахиди відправляються під проводом капелана підполк. Миколая Гайдучені, пароха православної парафії в Торуні. Особливу допомогу в організації свята надає александрівська фабрика зернових силосів «БІН» – фундарор цієї таблиці.

Нинішні урочистості розпочалися зі Святої Літургії в Православній Каплиці міста Александров Куявський. Її здійснив капелан православного ординаріату польської армії полковник Микола Гайдученя з Торуня – генерал-осавул МГО «Козацтво Запорозьке». Під час Божественної Літургії були прочитані молитви за парафіян, які воювали за українську та польську незалежність. Маршал козацтва Ярослав Банчук і генерал-полковник козацтва Віктор Лях сповідувалися. У цьому екуменічному молебні взяли участь 14 представників Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» з України та Польщі, серед яких і священники римо-католицької та протестантської церков.

3 червня 2023 року, як і 30 років потому, до Козацької могили на Українському військовому цвинтарі прийшли кілька сотень мешканців міста Александров Куявський, представників влади, делегацій з України та Польщі, військових і козаків, щоб віддати належну шану померлим козакам в інтернувальному таборі для січових стрільців Української Народної Республіки.

Слід зазначити, що українські січові стрільці 1920 року пліч-о-пліч з жовнірами польського війська боролися проти більшовицької влади, яка хотіла захопити Європу, несучи їй «світле майбутнє». Однак не захопила. Не захопила, завдячуючи подвигам і жертвам десятків тисяч українців. Так, наприклад, 29–31 серпня 1920 року славетний український генерал Марко Безручко зі своїми стрільцями затримав під Замостям будьонівську армію, яка йшла на допомогу армії Тухачевського, розбитій під Варшавою 13–25 серпня, що ввійшло в історію, як «Диво на Віслі».

Після укладення Ризького договору маршалка Юзефа Пілсудського з більшовиками, 50-тисячна Армія УНР була інтернована до Польщі. Січові стрільці потрапили до десятків таборів.

Табір інтернування в Александрові Куявському (Куявсько-Поморського воєводства), де утримувалися козаки, став символом братерства. Адже поляки після підписання Ризького договору не передали більшовикам до 50 тисяч українських воїнів, а поселили їх в таборах інтернування на своїй території.

Урочистості з відзначення 30-річчя відновлення Українського військового цвинтаря – під патронатом Президента Польщі Анджея Дуди – відкрив Аркадіуш Граляк, бургомістр Александрова-Куявського. Анжея Дуду представляв міністр Канцелярії президента, депутат Сейму Ян Кшиштоф Ардановський.

У почесній варті завмерли представники польського війська, громадських організацій та учнів старших класів александрівських шкіл.

У своєму виступі бургомістр Аркадіуш Ґраляк згадав всіх поляків, котрі брали активну участь у відновленні пантеону «Козацька могила» Зазначив, що на сьогодні особливо важливим є збереження польсько-українських взаємин, особливо в цей дуже складний, з огляду на війну, період. Закликав ставитися до польсько-української історії та культури з найвищою повагою. Відновлення цього цвинтаря стало символом відновлення дружніх взаємин і довіри між польським та українським народами. Аркадіуш Граляк висловив переконання, що воєнні обставини, при яких відзначається ювілей відновлення Українського військового цвинтаря в Александрові Куявському, ще більше зміцнюватимуть наші взаємовідносини. На підтвердження своїх слів, вручив маршалу козацтва Ярославу Банчуку три бензогенератори для мужніх військових України.

Представник президента Польщі Ян Кшиштоф Ардановський зазначив, що поляки прийняли під свій дах багато біженців з України, а польська держава надала допомогу, найбільшу, на яку була спроможна. Адже на Україні триває боротьба і за волю Польщі. Кількадесят мільярдів злотих допомоги показує, що ми це розуміємо та віримо у перемогу України…

Посол України в Польщі Василь Зварич у зверненні до учасників й організаторів ювілейного заходу на Козацькій могилі, яке зачитав консул України в Ґданську Олександр Плодистий, висловив вдячність за збереження пам’яті про українських героїв, котрі жили понад сто років тому, за догляд за Козацькою могилою. Підкреслив, що нащадки цього ж ворога зараз скоюють в Україні звірства. Висловив переконання, що Україна переможе, захистивши тим самим і Європу, а також запевнив, що російські злочинці будуть справедливо покарані.

Верховний отаман України та діаспори, гетьман Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», маршал козацтва Ярослав Банчук зачитав привітання пану Аркадіушу Граляку, бургомістру Александрова Куявського від Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука з нагоди відзначення 30-річчя відновлення Українського військового цвинтаря та нагородив його Почесною відзнакою козацтва.

Відзнаками козацтва були також нагороджені представники та представниці Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» в Польщі та ті, хто вніс вагомий внесок у розвиток українсько-польських взаємовідносин.

Слід сказати, що впродовж чотириденного перебування в Александрові Куявському відбувалися теплі й результативні зустрічі, спрямовані на ровиток дружніх взаємовідносин і ефективних форм співробітництва між господарськими, культурними, освітніми та науковими закладами; обміну досвідом адміністративних структур та органів самоврядування.

Прес-центр Сумської паланки

МГО «Козацтво Запорозьке»